Поради лікаря




Поради лікаря

 

Диарея
 
Диарея Путешественников
Как позавидуешь тому отпускнику, который, в место того, чтобы нежиться под южным солнцем на морском пляже, большую часть времени проводит в туалете.
По статистике, с такой проблемой сталкивается каждый четвертый из тех, кто отправляется отдыхать в другую климатическую зону в своей стране, и до 75% туристов, предпочитающих курорты Азии, Африки и Латинской Америки. В медицинской литературе этот неприятный синдром называется диареей путешественников (О1аггЬео Шп5г.а).

Чаще всего расстройство желудка у туриста случается вскоре после переезда. Нарушения пищеварения могут быть связаны с изменением солевого состава питьевой воды, характера питания и режима жизни на новом месте. Не проходит бесследно для организма и резкая смена климата или высоты над уровнем моря. Причиной недуга могут стать даже волнения, связанные с переездами. Возбудителями диареи путешественников являются бактерии, вирусы и простейшие. Однако в 80% случаев ее вызывают бактерии Esherichia.coli - Е. соli или кишечная палочка.

Как правило, организм приходит в норму в течение семи дней, но в 6-10% случаев заболевание длится дольше. Тем, кто выбрался в отпуск всего-то на недельку - другую и все это время страдал от поноса, можно только посочувствовать и дать несколько советов на будущее.

Кипятить и дезинфицировать!

Знайте: у тех, кто отдыхает зимой в Европе, реже случаются такие неприятности с пищеварением, нежели у любителей жары и экзотики. Риск развития кишечной инфекции значительно повышается при поездках в тропические страны в период сезонных дождей и в летнее время.

Вирулентные штаммы Е.соli в норме отсутствуют в кишечнике, заболевание наступает при заражении извне. Передача патогенных бактерий часто происходит фекально-оральным путем. Все случаи заболевания вызваны микроорганизмами, которые попадают в организм при употреблении загрязненной пищи и воды. Бактерии Esherichia соli очень живучи, могут сохра­няться месяцами в почве, воде, испражнениях. Прекрасно себя чувствуют в молоке - до 34 дней, в детских питательных смесях - до 92 дней, на игрушках - до 3-5 месяцев. Хорошо выдерживают высушивание. Многие штаммы Е. соli обладают резистентностью к антибиотикам: ампициллину, неомицину, цефалотину и др.

Однако патогенные бактерии погибают при кипячении и при воздействии дезинфицирующих средств. Потому воду надо кипятить, фрукты тщательно мыть и обдавать кипятком, а детские игрушки - обязательно дезинфицировать.

Отдыхая на курорте, не вздумайте покупать продукты у уличных торговцев: наиболее опасны салаты и холодные закуски. Следует избегать употребления недостаточно термически обработанного мяса, морепродуктов, не пастеризованного молока. Не рискуйте чистить зубы с использованием водопроводной воды. В поездках лучше пить чай, кофе, покупную воду, отдавать предпочтение фруктам с кожурой, которую можно очистить. А опаснее всего есть слегка подпорченные фрукты с поврежденной кожицей, где могут гнездиться бактерии.

Чтобы желудок пришел в норму


Диарея путешественника сопровождается болями и спазмами желудка, может повыситься температура и появиться рвота. После перенесенного в отпуске заболевания у некоторых людей появляется синдром раздраженного кишечника. Чтобы избежать осложнений, надо своевременно и правильно лечиться.

Иногда болезнь протекает в очень острой форме и туриста приходится госпитализировать. В среднетяжелых и легких случаях отпускники решают проблему самостоятельно. Чтобы желудок пришел в норму, следует отказаться от кулинарных излишеств и посидеть на щадящей диете №4.

Опытные путешественники обязательно берут с собой антибиотики нового поколения - широкого спектра действия, которые способны побороть инфекцию. Пригодятся в отпуске и энтеросгель и активированный уголь, которые принимаются при интоксикации. Желательно запастись и препаратами для регидрационной терапии, необходимой при обезвоживании, которое неизбежно при диарее и очень опасно. Если таких препаратов с собой нет, можно самостоятельно приготовить спасительный раствор, смешав 8 ч, л. сахара, 1 ч. л. поваренной соли, сок двух апельсинов или грейпфрутов и кипяченую воду, доведя объем лечебного напитка до одного литра. Принимать его надо по стакану каждый час. 

 

Г І П Е Р Т О Н І Я
 
Як попередити і як з нею жити?

Чому потрібно знати свій артеріальний тиск і підтримувати його на нормальному рівні?

Небезпека полягає в тому, що в більшості випадків хворобапочинається безсимптомно, люди її не відчувають і тому невважають необхідним лікуватися, поки не станеться судиннакатастрофа або симптоми не стануть явними внаслідок ураженнятак званих органів-мішеней (очі, нирки, серце,головний мозок).

ОСНОВНІ ПОМИЛКОВІ ПОГЛЯДИ ЛЮДЕЙ, ЯКІ МАЮТЬПІДВИЩЕНИЙ АРТЕРІАЛЬНИЙ ТИСК

Поняття, що артеріальний тиск потрібно знижувати тільки дотак званого “робочого” (тиск, при якому людина себе комфортнопочуває, але при цьому він є вищим ніж 140/90 мм рт.ст.) насучасному етапі розвитку медицини не визнається.Незалежно від віку та статі артеріальний тиск потрібнопідтримувати на рекомендованому рівні (130/85 мм рт.ст. іменше) для максимального зниження ризику виникненнясерцево-судинних захворювань, в першу чергу інсультів таінфарктів.Переконання про те, що у старшому віці тиск має бутипідвищеним не визнається за кордоном, а тепер вже і в нашійкраїні. В багатьох людей старшого віку тиск нормальний і не"стрибає".Згідно з класифікацією Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я нормальним вважається артеріальний тиск, що не перевищує 130/85 ммрт.ст. (незалежно від віку). Це офіційно рекомендовані стандарти. Не можна допускатисильних перепадів або "стрибків " тиску. В США та країнахЄвропейського Союзу були проведені широкомасштабнідослідження, результатом яких став висновок про те, що люди,які мають показники тиску в межах вищевказаної норми живуть

на багато довше, а якість їх життя значно краща.

Що таке гіпертонія?

Артеріальна гіпертонія це стійке підвищення рівня артеріального тиску, коли показники систолічного тиску більш ніж 140 мм рт.ст., діастолічного - 90 мм рт.ст.

Які перші симптоми гіпертонічної хвороби?

Головний біль,запаморочення, біль в серці, почуття слабкості.

Які причини підвищення тиску?

Симптоматична гіпертонія(захворювання нирок, ендокринні хвороби та інші)складає 10-15 %.

Всі інші випадки - так звана гіпертонічна хвороба.

Які фактори сприяють розвитку гіпертонічної хвороби?

Куріння, алкоголь, неправильне харчування, часті стреси, малорухомий спосіб життя, цукровий діабет, атеросклероз.

Увага! Атеросклероз може розвиватися у людей з нормальною вагою та нормальними показниками тиску. Зверніть увагу! Одне куряче яйце містить майже денну норму холестерину. Данні про вміст холестерину у продуктах можна отримати зі спеціальних дієтичних калькуляторів. Рівень холестерину в крові не повинен перевищувати 5,0 ммоль/л.

З чого почати лікування?

Потрібно зрозуміти, що немає єдиного найкращого лікарського засобу від гіпертонії, який би підійшов для кожної людини. Це пов'язано з тим, що є декілька причин, які викликають розвиток хвороби і на які потрібно впливати. Кваліфіковане лікування має призначити тільки лікар, враховуючи індивідуальні особливості організму, стадію захворювання, супутні хвороби. Самолікування не приводить до успіху. Дуже часто люди вирішують проблему частково або просто “збивають” артеріальний тиск на час погіршення стану.Потім знов виникають його підйоми,уражуються органи-мішені, далі виникають незворотні зміни. Потрібно досягати цільових показників тиску 130/ 85 мм рт.ст. і менше незалежно від віку. Сучасне лікування направлене на профілактику підйому артеріального тиску, а не просто на те, щоб іноді «збивати» його. Не потрібно піддаватися впливу сумнівних методів: браслета, кліпси та інше. Потрібно користуватися офіційною медициною, основаною на доказах та рекомендаціями професійних медиків. Результативність перевірити просто.Поміряйте свій тиск!

Потрібно запам'ятати! Попередити завжди значно легше і результативніше, ніж долати наслідки серцево-судинних катастроф.

Якщо тиск 140/90 мм рт. ст. і вище - звертайтесь до лікаря. Слід розуміти, що лікуватися потрібно також у випадку, коли тільки один із цих показників перевищує норму. Нормалізація тиску, лікування атеросклерозу запобігає розвитку інсультів та інфарктів, покращує якість та збільшує тривалість життя. За допомогою сучасних немедикаментозних і медикаментозних методів, впливаючи на причину хвороби, можна не тільки попередити інсульти та інфаркти, а й зробити життя комфортнішим!


Що робити, якщо розбився ртутний термометр або енергозберігаюча лампа?

 

Ртуть — метал сріблясто-білого кольору, у звичайних умовах легко рухома рідина, яка при ударі розділяється на дрібні кульки. Температура плавлення -38.9 о С. З підвищенням температури випаровування ртуті посилюється. Пари ртуті дуже токсичні, мають властивість накопичуватися в організмі.

Через свої фізичні властивості металева ртуть при її проливання розбивається на дрібні краплі і розсіюється по приміщенню, легко проникаючи в тріщини підлоги, стін, меблів, підпільний простір і т.д. Поступово випаровуючись, вона отруює повітря в приміщенні.

Так прибирати ртуть не можна!

Якщо розбився термометр, і ртуть розкаталася по столу або по підлозі, головне — ретельно прибрати її. Це можна зробити різними способами, але тільки не пилососом. І в жодному разі не намагайтеся витерти її ганчіркою — це призведе лише до розмазування ртуті і збільшенню поверхні випаровування.

А так прибирати треба.

Виведіть з приміщення всіх людей, в першу чергу, дітей і людей похилого віку. Відкрийте навстіж всі вікна і максимально ізолюйте приміщення — щільно закрийте всі двері. І захистіть органи дихання хоча б вологою марлевою пов'язкою.

Для збору ртуті приготуйте:

банку з щільною кришкою, наповнену водою (або розчином - 2г перманганату калію на 1 літр води), пензлик, гумову грушу, паперовий конвертик, лейкопластир (або липку стрічку — скотч), мокру газету, ганчірку, розчин перманганату калію.

За допомогою пензлика треба зібрати найбільші кульки ртуті в паперовий конвертик. Потім втягніть в гумову грушу більш дрібні кульки, для збору самих дрібних крапельок підійде лейкопластир. Всю зібрану ртуть помістіть у банку і щільно закрийте її. Очищену поверхню протріть мокрою газетою, а потім обробіть розчином перманганату калію (20 грамів на 10 літрів води) або мильною-содовим розчином (400 грамів мила і 500 грамів кальцинованої соди на 10 літрів води). Якщо ви наступили на ртуть – вичистіть та промийте міцним, майже чорним розчином перманганату калію підошви взуття.

Після того, як ртуть буде зібрано, зателефонуйте в місцеву службу порятунку (там підкажуть що робити далі, куди везти, а може бути — і самі заберуть).

Ні в якому випадку не виливайте ртуть у каналізацію!

Особливості в утилізації енергозберігаючих ламп

Енергозберігаючу лампи не можна викидати як звичайне сміття, оскільки усередині цих ламп знаходиться ртуть. Вміст ртуті в компактній люмінесцентній лампі невеликий – він становить десь від 1 до 25 мг. У середньому, в одній такій лампі знаходиться від 3 до 5 мг. ртуті. Виходить, що в порівнянні з ртутним термометром (приблизний обсяг ртуті – близько 500 мг.), кількість ртуті в енергозберігаючій лампі менше в 100 разів. Тим не менш, ртуть відноситься до надзвичайно шкідливих хімічних речовин (перший клас небезпеки), пари яких дуже отруйні і можуть викликати важке отруєння. Через випадкового пошкодження лампи, пари ртуті, що не мають кольору і запаху, опиняються в повітрі. Вдихання таких парів може призвести до ураження печінки, нирок, нервової системи людини.

Енергозберігаюча лампа: що робити, якщо розбилася.

У разі якщо енергозберігаюча лампочка отримала пошкодження або розбилася, необхідно провітрити приміщення і прибрати уламки. Лампи європейського виробництва містять невелику кількість парів ртуті у вигляді амальгами і нешкідливі для здоров'я. У російських і китайських лампочках при виробництві використовується рідка ртуть і при пошкодженні таких ламп необхідно провести прибирання, використовуючи засоби захисту для рук і дихання.

Увага: не треба чіпати лампу голими руками.

При прибиранні місця падіння лампочки слід бути акуратним з уламками. У сучасних лампочках вони дуже тонкі і практично непомітні. Цю процедуру найкраще проводити в гумових рукавичках.

Місце, де розбилася лампа, рекомендується промити розчином перманганату калію.

Так як кількість ртуті в люмінесцентних лампах невелика, все, що залишилося від лампи, можна утилізувати як звичайне сміття (але краще не викидати оскільки разом з усім іншим сміттям, а здати їх в спеціалізований пункт утилізації).



Создан 24 апр 2015



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником